Вулицю Коперника можна знайти на карті майже кожного українського міста. Луцьк –не виняток. Проте, здається, не зайвим буде трохи нагадати про цю постать, до того ж зараз, на ювілей.

Його біографія – непересічна, а театральні й кінематографічні ролі, які він він зіграв, та ще вірші, колядки і книжки, які написав, схиляють до роздумів. Режисер Яцек Блават в інтерв’ю із Себастьяном Лупаком зізнався: «Він любив життя. Навіть не так любив, як ковтав, поглинав, їв його ложками. Завжди відкритий, дотепний, винахідливий у своїх репліках, а коли треба – цинічний».

Нарисом про Петра Зобека, писаря 1-го комісаріату поліції в Рівному, ми продовжуємо цикл статей про службовців польської державної поліції, які зазнали радянських репресій упродовж 1939–1941 рр.

Віктор Панасюк – мій викладач, одна з найбільш ерудованих і неординарних постатей історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки. Його надзвичайно цікаві методи викладання, помножені на толерантність, завжди підказували студентам, що вони недарма обрали фах історика.

Можна сказати, що в пробиванні чергового дна абсурду у втовкмачуванні тупої, бездумної пропаганди з метою безжального виполіскування мізків своїх громадян, совєти – чемпіони світу. Та інакше, як жалюгідним і воднораз зловісним, це лідерство не назвати. Що ж, кожен має таку перемогу, на яку заслужив.

У розділі «Тогочасний стан Росії» своїх мемуарів Святий Зигмунт-Щенсний Фелінський чимало уваги приділив релігійності російського народу. Провівши 20 років у засланні в надволзькому Ярославлі, архієпископ міг зблизька придивитися до особливостей московського православ’я.

Кабаре в Польщі завжди з’являлися як гриби після дощу. Вони, особливо за часів ПНР, тобто так званої комуни, подібно до музики, особливо рокової, відігравали не тільки культурну, але й суспільну та політичну роль. Кабаре були свого роду клапаном, через який виходила безсильна злість пригнобленого панівним ладом суспільства, часто й густо приправлена знущальним сміхом.

Антонія Михаляка, поліціянта з Милятина Здолбунівського повіту, Особлива нарада при НКВС у 1940 р. за «активну діяльність проти революційного руху» засудила до п’яти років таборів.

Є на цьому світі люди, знання, хобі, зацікавлення та діяльність яких в одних викликають непідробний захват, натомість інші у красномовнім жесті малюють кола на чолі.

Текстом у минулому номері, присвяченим єпископу Касперу Цецішовському, ми завершили ту частину «Мемуарів» Святого Зигмунта-Щенсного Фелінського, яку умовно можна назвати волинською. Проте є в цьому двотомнику розділ, який просто не можна оминути. Називається він «Тогочасний стан Росії».