Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.
Мені пощастило, подорожуючи Волинню, зустріти на своїй дорозі пастора Петра Юрчука, просту й одночасно велику людину. Його проповіді часто перевершували трактати всіляких філософів і мудреців. Його стареньким возом ми неспішно їздили волинською землею. Він був моїм приятелем, помер недавно. Цей фоторепортаж я присвячую йому.
Бандерівці увійшли в дім до Михайла, батька Петра. Пастор приймав усіх, але цих мусив ще й пригостити. Коли немісцеві бандерівці, п’яні й зарозумілі, розібралися, в чийому домі перебувають, почали провокувати: «Ти, пасторе, скажи, що в «Письмі» вичитав? Ми переможемо?» Коли Михайло ухилився від відповіді, нагнули його гвинтівкою до «Святого Письма». Відповів: «Я ще не дочитав».
Змусили його стати їхнім візником, коли здобували Гуту Степанську. Він їздив із ними три дні. Котрогось разу я запитав Петра: «А що тато привіз із Гути?» Він відповів: «Наші руки не заплямовані й ганьбою не покриті. Нічого не привіз».
Тітка Петра понесла бандерівцям їжу до лісу, хоч самі вдома не мали нічого. Була її черга. Повертаючись, відповіла сусідці: «Носила чортам їжу до лісу». Тієї ж ночі прийшли, поклали тітку на лавці й били до втрати свідомості. Відходячи, бурмотіли: «Чорти йдуть, чорти йдуть».
На Ляди напали в ніч 16 липня 1943 р. Тоді населення втікало до Гути Степанської. Бандерівці вбивали всіх, на кого натрапляли.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РОМАШКОВЕ, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
ГАЛИ В ГМІНІ АНТОНІВКА САРНЕНСЬКОГО ПОВІТУ
ХОЛОНЕВИЧІ – КРИНИЦЯ, ЯМА СМЕРТІ
ГУТА СКЛЯНА (МИДСЬКА) У ГМІНІ ВЕЛИКИЙ СТИДИН
ОМЕЛЯНКА БІЛЯ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ
ГУТА СТЕПАНСЬКА: ХРЕСТ «ІСУСЕ, ПОРЯТУЙ НАС»
ГУТА МИДСЬКА У ГМІНІ ВЕЛИКИЙ СТИДИН
ОБУРКИ ТРУСЕВИЧІВСЬКІ У ГМІНІ КОЛКИ
ВИРКA. МІСЦЕ КОСТЕЛУ ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА
