Великдень, час Воскресіння Господнього, період надії, перемоги добра над злом, світла над темрявою, знайшов своє відображення в мистецтві, зокрема в малярстві.
Цикл полотен, присвячений Великодню, носить назву Страстей, тобто мук. Події, які творять цей цикл, починаються схопленням Ісуса, а закінчуються розп’яттям Його на хресті. Деякі митці розширювали цей діапазон в’їздом Христа в Єрусалим у Пальмову неділю (таку назву в Польщі носить Вербна неділя, – прим. перекл.), трактуючи його як своєрідний пролог до драматичних подій, що відбулися пізніше.
«У Вербну неділю кожен польський костел розквітає в’язанками верболозу, модрини і чорниць – так, ніби цілі гаї увійшли до храму віддати честь Спасителеві. Вербове віття, всіяне білими котиками, – ось польська пальма, гожа і смиренна. Вийшовши після богослужіння з костелу, потрібно ковтнути пару освячених котиків. М’які, волохаті, вони важко проходять через горлянку, але справа вартує зусиль, адже це береже від хвороб горла увесь рік», – так про традиції Пальмової неділі писала Зофія Коссак-Щуцька.
«Пальмовa неділя», 1891 р., Здзіслав Пьотр Ясінський. Public domain
Роль епілогу виконували зняття з хреста, оплакування та покладання до гробу. Воскресіння у творчості художників завжди займало виняткове місце. Тематику Страстей Господніх ми побачимо на картинах таких чудових митців, як Рубенс, Ель Греко і Джотто.
Містицизм, самопожертва, страждання, нарешті блага вість і радість – це близькі теми, яким присвятили свій талант такі польські майстри пензля, як Ян Матейко (картина «Воскресіння»), Войцех Герсон («Зустріч Марії Магдалини з воскреслим Ісусом»), Казимир Сіхульський («Пальмова неділя»), Влодзімеж Тетмаєр («Великдень у Броновицях») і Теодор Аксентович («Свяченина»).
«Зустріч Марії Магдалини з воскреслим Ісусом», 1900 р., Войцех Герсон. Public domain
«Великдень у Броновіце», 1904 р., Влодзімеж Тетмаєр. Public domain
«Свяченина», 1899 р., Теодор Аксентович. Public domain
Водночас із розвитком богословської думки змінювалося художнє представлення Страстей Господніх. Були часи, коли надзвичайно підкреслювали людський вимір страждань Христа, використовуючи грубуваті, натуралістичні засоби мистецького вираження.
Митці інших епох ховалися за метафорою, символізмом та уникали дослівного переказування. Лише у VI ст. на зображеннях починає з’являтися фігура Ісуса, раніше смерть на хресті представляли символічно за допомогою самого хреста.
Натомість до середини ХІ ст. Христа малювали з відкритими очима, що символізувало його перемогу над смертю. Дещо пізніше Спаситель з’являється на полотнах майстрів уже із закритими повіками. Цю зміну інтерпретували не як процес фізичної смерті, а як добровільний акт божественної волі.
Величезне значення для символіки ікони мали кольори, які використовували митці. Зелений – це життя, а червоний – муки і смерть. Поряд із Христом, що помирає, завжди зображували одні й ті ж фігури: Марію і Йоана Євангеліста. Інколи представляли сотника зі списом і солдата, який подавав просочену оцтом губку.
Воскресіння означає щастя, радість, а також цілковитий, нічим не порушений спокій. Художники, відображаючи ці емоційні стани, використовують ясні барви, фігури, гармонійно розташовані одна до одної. Настрій містицизму й божественності події підкреслює неземне світло, яким променіє центральна фігура.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПАПЦЬО ХМЕЛЬ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІТОЛЬД ПРУШКОВСЬКИЙ – ЗАПІЗНІЛИЙ РОМАНТИК ПОЛЬСЬКОГО МАЛЯРСТВА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СВЯТКОВІ КАРТИНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТРИЧІ НОАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЄЖИ НОВОСЕЛЬСЬКИЙ – ОДУХОТВОРЕНИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТАНІСЛАВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
