Одна моя далека добре освічена знайома завжди всім і всюди з марсовою міною повторювала, що до її кухні не мають права заходити собаки й чоловіки. Щоправда, ця черговість була справою випадку і, попри багаторазове вислуховування цієї життєвої максими, вона все одно кожного разу викликала в мене легке збентеження.
Бо що я мала робити з цією важливою інформацією? Ось ми дізнаємося, що пороги храму кулінарної майстерності виявляються зависокими для певних істот, які досить давно населяють Матінку-Землю. Трохи допитливіша персона могла би запитати про причину такої разючої дискримінації.
Зізнаюся без биття, що я так і не почула вичерпної відповіді на це запитання. Найчастішим аргументом було твердження, що одні й другі призводять до хаосу, вони не надто добре дотримуються гігієни і, крім цього, кухня – це виключно жіноче королівство.
При останньому твердженні в мене опадали руки і, власне, подальший обмін думками я вважала безцільним. Людоньки добрі, чи те, що ми, жінки, переважно маємо менші долоні, а тому краще чистимо й нарізаємо, або те, що в нас довша шия, яка дозволяє швидше побачити баняки й пательні на відповідній полиці, роблять із нас кращих кухарів?
Чи, може, нижчий зріст, який спрощує нам діяльність біля столика або кухонної плити, над якими ми не мусимо горбитися і схилятися в поклоні над дарами природи, що якраз кладемо під ніж, також підтверджує, що ми краще справляємося з каструлями?
Схоже виглядає справа з іншими професіями, які ми десь підсвідомо асоціюємо з конкретною статтю. В одній корзині ми знайдемо інформатику, будівництво, механіку, важливі сантехнічні й пічні справи, а в другій – кравецтво (я знаю, що колись за кару після найдовшого життя буду пришивати ґудзики, мільярди ґудзиків!), гуманітарні науки, медсестринська справа і ткацтво.
Роки і століття пролітають. Час женеться на зламання карка. Люди підкорюють космос, а ми й надалі в рамках стереотипів почуваємося як риба у воді. Такий маленький, зашорений світок.
Марсова міна (marsowa mina) – серйозний, зосереджений і часто суворий вираз обличчя.
Зависокі пороги (za wysokie progi) – так поляки говорять про когось або щось, недосяжне для іншої людини.
Зізнатися без биття (przyznać się bez bicia), тобто добровільно, без жодного примусу, з власної ініціативи.
Руки опадають (ręce opadają) – так поляки говорять тоді, коли почуваються безсильними у якійсь ситуації.
Після найдовшого життя (po najdłuższym życiu), тобто після смерті, на тому світі.
Гнати на зламання карка (pędzić na złamanie karku) – дуже швидко, без жодних обмежень.
Почуватися як риба у воді (czuć się jak ryba w wodzie) – дуже комфортно, зручно; бути на своєму місці.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗА П’ЯТЬ ДВАНАДЦЯТА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: А КОРОЛЬ – ГОЛИЙ, АБО МОВА ПРО УДАВАННЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДОРОЖНЄ МОРАЛІТЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПОСИДЕНЬКИ З РІДНЕЮ, АБО У ТЬОТІ НА ІМЕНИНАХ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: НАШЕ ГРУБШЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СУВЕНІРИ З ВІДПУСТКИ
