Блідого світанку ми рушили в довгу та цікаву дорогу з Кракова до Колобжега. Перспектива гарно відпочити й полежати догори животиком на березі чудового польського моря впродовж наступних днів була причиною того, що кількість ендорфінів в організмі перевищувала допустимі норми.
Із піснею на вустах, повним баком бензину й радістю в серці ми завели машинку, вирушивши в подорож. Навіть прогноз поганої погоди не міг збентежити нашу радість. Дійсно, десь через годину почало лити як із відра. Просто дощова стіна.
Переважна більшість водіїв зняла ногу з педалі газу, зменшуючи швидкість. Проте не на всіх однозначна зміна погодних умов справила хоч якесь враження. Так, прикидаючи на око, 140 км/год залишалося для багатьох автомобілів рекомендованою швидкістю. Навіть, можна сказати, мінімальною.
Освітлені як новорічні ялинки, з усіма ввімкненими вогнями, включно з протитуманними, переслідувачі раптово з’являлися в дзеркалі заднього виду, сигналізуючи чим тільки можна, щоби їм негайно уступити місце на дорозі. Неважливо, що не було куди з’їжджати, бо з одного боку – відбійники, а з другого – колона фур, рух між якими не належить до мрій жодного водія.
Це майстрів прямої не цікавить. Ти, людино, повинна зникнути, бо це ж він жене на зламання карка. Дощ ллє, темно від олов’яних хмар, видимість ніяка, але як перегони, то перегони. Якщо ж не вдасться обігнати на клац, то обов’язкова програма – їзда на бампері.
Ти відчуваєш на плечах дихання короля світових трас, який разом із двійком дітей, дружиною, тещою, собакою і велосипедами на даху вирішив показати всім, як треба їздити і хто тут головний. Точнісінько так, як в одній розповіді про внука, який віз свого дідуся із санаторію в Щавниці до Варшави.
Усю дорогу молодий чоловік тиснув газ до дошки, гнався як вітер, випереджав на газету, навіть не згадуючи про правила дорожнього руху. Він щасливо добрався до фінішу і з неприхованою гордістю заявив дідові, що побив рекорд, адже цю дорогу він проїхав на 20 хвилин швидше, ніж раніше. Дід подивився на внука і зі стоїчним спокоєм запитав: «І що ж ти зараз, любий онученьку, із цими двадцятьма хвилинами зробиш?» Цікаво, чи внук зрозумів іронію, яка містилася в цьому простому питанні.
Блідий світанок (blady świt), тобто дуже рано.
Лежати догори животиком чи животом (leżeć do góry brzuszkiem/brzuchem) – безтурботний відпочинок і байдикування.
Ллє як із відра (leje jak z cebra) – дуже сильні дощові опади.
Майстер прямої (mistrz prostej) – водій, який розганяється на прямому відрізку дороги до дуже високої швидкості й сильно пригальмовує навіть на некрутих поворотах.
Олов’яні хмари (ołowiane chmury ) – це сірі дощові хмари.
Гнати на зламання карка (pędzić na złamanie karku) – їхати дуже швидко, з небезпечною швидкістю.
Зробити щось на клац (zrobić coś od pstryknięcia), тобто негайно, не докладаючи великих зусиль.
Їзда на бампері (jazda na zderzaku) – дуже близько до іншого автомобіля, страшенно небезпечне і, на жаль, поширене явище на дорозі.
Тиснути газ до дошки (cisnąć gaz do dechy) – використовувати, незважаючи на обставини, всю потужність автомобіля.
Випереджати на газету (wyprzedzać na gazetę) – випереджати інший автомобіль, залишаючи простору на товщину газетної шпальти, тобто дуже-дуже близько.
Стоїчний спокій (stoicki spokój) – спокій, якого ніщо не може порушити.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПОСИДЕНЬКИ З РІДНЕЮ, АБО У ТЬОТІ НА ІМЕНИНАХ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: НАШЕ ГРУБШЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СУВЕНІРИ З ВІДПУСТКИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СМАК ДИТИНСТВА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: НАБИТІ В ПЛЯШКУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТОЧКА ЗОРУ
