Пам’ятаєте ті безгрішні роки, коли можна було все, світ був величезним, проте добрим і гарним? Часи, коли ми на все витріщали очі, застигаючи в німому захваті чи здивуванні?
Прекрасні роки дитинства, порожньої голови, диких ідей, які негайно ж втілювалися в життя, і необмеженої свободи. За вікном падає дощ – ані капуснячок, ані злива, коли як із цебра ллє, – щось середнє, що викликає лавину спогадів.
Чому дощ? Саме в такий день ми разом зі своїм братом, одягнені в які-небудь сорочки і штаненята, бігали як одержимі під рясними краплями, розбризкуючи босими ногами калюжі і таляпаючись у болоті, як деякі свійські тварини. Дивуюся зі стоїчного спокою батьків, які з усмішкою та розумінням сприймали наші гарцювання й не шукали в них ознак небезпечного божевілля.
Так, про всяк випадок, кожному з нас приписували чашку гарячого чаю з малиновим варенням і вовняні шкарпетки на решту дня. Чи у вас не бувало так, що ви, сидячи у розкішному ресторані над надзвичайно вишуканою стравою, яка своїм небесним смаком вводила в екстаз ваші смакові рецептори, могли цілком однозначно заявити, що зараз відчуваєте щось таке ж грандіозне, як і тоді, коли голодні як вовки, які з’їли би коня з копитами, ковтали, не розжовуючи, звичайну байду хліба зі сметаною, посипану цукром?
У спрощеному варіанті сметану заміняла вода або чай. Останній дуже рідко з’являвся у згаданій комбінації, адже це вимагало додаткових зусиль і передусім часу, який можна було використати на більш цікаві й гідні уваги речі.
Мабуть, кожен із нас десь у закамарках пам’яті зберігає запах рідного дому і спогади дитини, над якою хтось колись тримав парасолю. Дорослі, досвідчені, часом навіть мудрі, ми йдемо життям, несучи власний смак дитинства. Ми плекаємо й бережемо його як найбільший скарб, який часто в найважчі моменти нашої земної мандрівки дозволяє нам міцно стояти на ногах і протистояти життєвим бурям.
Безгрішні роки (bezgrzeszne lata) – це часи нашого дитинства. Українською можна теж сказати «невинні роки».
Витріщати очі (wybałuszać oczy), тобто дуже дивуватися чомусь, бути надзвичайно чимось враженим.
Порожня голова (pusta głowa) – це поняття стосується когось несерйозного, недосвідченого, зазвичай того, хто тільки починає життя.
Капуснячок (kapuśniaczek) – дрібний дощик, такий, якого зараз практично неможливо застати, адже тепер дощ або періщить дуже сильно, або його немає взагалі.
Ллє як із цебра (leje jak z cebra) – вираз стосується ситуації, коли падає дуже рясний дощ.
Небесний смак (niebiański smak) означає надзвичайно смачну страву.
Хтось голодний як вовк (głodny jak wilk), тобто комусь дуже хочеться їсти.
З’їв би коня з копитами (zjadłbym konia z kopytami) – так говорить справді голодна людина.
Тримати над кимось парасолю (trzymać nad kimś parasol) – оберігати когось, піклуватися про нього.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: НАБИТІ В ПЛЯШКУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТОЧКА ЗОРУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ІСПИТ ЗРІЛОСТІ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СЕЛЕБРІТІ НАШОГО ЧАСУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: КОНДИТЕРА З МЕНЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МАШИНА ЧАСУ
