Розкішні букети, оберемки пахучого зілля, вишукані композиції або класичні великі окремі квіти – насправді все одно, який віхоть ми отримаємо. Кожного разу такий вияв уваги дарує нам, жінкам, радість і приємність.
Навіть якщо в кольоровій композиції немає запашних рослин, ми однаково, дещо бездумно, керуючись інстинктом, запихаємо в неї ніс, шукаючи задоволення для органу нюху. Сильніше і на довше запам’ятовуються всі ті виняткові нагоди і дні нашого життя, відзначені квітами.
Ми кидаємо сильного фоха, коли ті, хто мав би пам’ятати про річниці, іменини, дні народження, будь-які особливо важливі для нашої величності дати, у своїй щоденній метушні, через забудькуватість чи дурість просто про них забувають.
8 березня чи 14 лютого частина людської популяції вдає, що ці дати не мають для них жодного значення, адже поважати, шанувати й кохати понад усяку міру їх потрібно впродовж усього року. Решта ж стоїть у кілометрових хвостах за оклепаними тюльпанами, трояндами, герберами, фрезіями тощо.
Продавці потирають руки, очікуючи кокосових прибутків, а жінки, мужчини яких не визнають валентинок чи Міжнародного жіночого дня, із ретельно прихованим сумом і долею заздрості поглядають на своїх колежанок, які отримують величезні букети.
Багато представників чоловічої статі трактують згадані свята як примусову панщину, яку треба відробити – лише потім настане святий спокій. Квіти вони приносять від великого дзвону і до голови їм не приходить гарна й мудра у своїй простоті думка, що, може, варто було би подарувати своїй коханій квіти без будь-якої нагоди і жодного свята.
Насправді в багатьох випадках, особливо в хижих жінок, які винюхують довкола зраду й обман, зародиться під зачіскою думка, що цей її єдиний чоловік може мати щось за вухами і прагне багатим букетом спокутати свою таємну провину.
Однак такі екстремальні та прикрі випадки нехай залишаться виключно у сфері здогадок, а всім закоханим я від усього серця бажаю, щоб їм часто дарували чудові букети.
Віхоть (wiecheć) може означати і сніп збіжжя, і в’язанку квітів.
Кинути фоха (rzucić focha) – образитися.
Кілометровий хвіст (kilometrowy ogonek) – дуже велика черга.
Щось дуже оклепане (coś bardzo oklepanego), тобто популярне, звичне.
Ми потираємо руки (zacieramy ręce) не тільки від холоду, але й тоді, коли нас щось радує, наприклад, очікуваний непоганий прибуток.
Кокосові прибутки (kokosowe zyski) – винятково високі доходи.
Примусова панщина (przymusowa pańszczyzna) – те, що ми повинні виконати, але робимо це без охоти.
Робити щось від великого дзвону (robić coś od wielkiego dzwonu), тобто напрочуд рідко, нечасто.
Винюхувати щось довкола (wietrzyć coś dookoła) – передчуття щодо певних подій, про які ми нічого не знаємо, а тільки здогадуємося.
Мати щось за вухами (mieć coś za uszami), тобто щось приховувати.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРО ЖІНОК
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СТЕРЕОТИПИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МОЛОДШІ СЕСТРИ І БРАТИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗА П’ЯТЬ ДВАНАДЦЯТА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: А КОРОЛЬ – ГОЛИЙ, АБО МОВА ПРО УДАВАННЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДОРОЖНЄ МОРАЛІТЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПОСИДЕНЬКИ З РІДНЕЮ, АБО У ТЬОТІ НА ІМЕНИНАХ
