«У цих документах видно репресивну машину Радянського Союзу», – каже Любов Коць із Державного архіву Волинської області. Уже 1439 справ репресованих осіб, із 4231, наявної у фондах установи, оцифровано й оприлюднено на її сайті.
«20 грудня 1939 р. я перейшов держкордон СРСР зі сторони Німеччини (окупованої Польщі, – авт.). Завдань ніяких не мав. Я намагався врятувати своє життя. 1 грудня німецька охорона зробила погром над євреями в місті Холм. Були зібрані всі євреї від 16 до 60 років, зокрема і я. Направлялися на Грубешів. Багато євреїв німецька охорона розстріляла. При супроводі чимало людей втекло. Я теж вирішив втікати. З 1 до 20 грудня переховувався в селі біля кордону. Кордон переходив у Дорогуську з двома чоловіками, прізвищ яких не знаю», – це фрагмент допиту зі справи на польського єврея, ветеринарного лікаря, мешканця Холма Юзефа Зигмундовича Кока, оприлюдненої на сайті Державного архіву Волинської області. Юзефу Коку присудили три роки виправної колонії. Його реабілітували в 1989 р.
Справи репресованих радянською владою зберігалися в архіві з 1991–1992 рр., проте доступ до них було обмежено. З ними могли ознайомитися лише репресовані, їхні родичі і, як тоді говорили, компетентні органи, тобто працівники прокуратури. «Завдяки тому, що у 2015 р. ухвалили комплекс декомунізаційних законів, серед яких – ЗУ «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 рр.», ці документи почали виставляти на широкий загал», – повідомляє Любов Коць, керівниця відділу інформації та використання документів Державного архіву Волинської області.
Зараз в архіві зберігається 4231 справа, заведена органами держбезпеки на репресованих осіб. 1439 із них оцифровано та оприлюднено на сайті держустанови. По цих кримінальних справах проходять переважно українці та поляки. Є також євреї. Трапляються росіяни, зокрема ті, які в листах до родичів у російській глибинці критично висловлювалися щодо радянської політики, яка призвела до повоєнного голоду.
«І поляки, і українці йшли, як правило, за 54-ю статтею (йдеться про антидержавну діяльність, зокрема про зраду Батьківщини, – ред.). Із погляду радянської влади і одні, і другі були ворогами, бо погано висловлювалися про устрій Радянського Союзу, поширювали, як йдеться у справах, «завідомо неправдиву інформацію». Насправді вони говорили правду. Більшість справ проти українців – за членство в УПА, а проти їхніх родичів – «за пособничество антисоветской банде украинских националистов», як пишуть. Наприклад, є справа на цілу сім’ю Сусолів із Луцького району: двох батьків і чотирьох доньок. Батькам дали по 10 років таборів, а донькам – до шести. Багатьох поляків судили за контрреволюційну націоналістичну польську діяльність. У 1946 р. заарештували поляка Казімежа Липського, звинувативши його в тому, що він був активним учасником контрреволюційної польської повстанської організації, яка буцімто готувала збройне повстання проти радянської влади».
За словами Любові Коць, справи репресованих мають надзвичайну історичну цінність. Вони містять багато біографічних даних. Тут є досить цікаві довідки із сільських рад 1944, 1945, 1950 рр. Більше такої інформації немає ніде. Багато словесних описів арештованих, протоколи допитів, обшуків, різні ордери. Трапляються фотографії.
«У цих документах показано репресивну машину радянської влади. На основі їх можна побачити чітку картину того часу», – вважає Любов Коць.
Софія Калюжна
