У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми пишемо про волинський слід Катинського злочину, прибирання цвинтаря у Пшебражі українцями, Антоніну Травчинську з Костополя, вшанування пам’яті Анни Валентинович на Рівненщині та польського письменника Юзефа Лободовського.

Газету можна отримати в польських товариствах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, а також прочитати в pdf-форматі на нашому сайті в Архіві PDF.

***

80 років тому світ дізнався про Катинську трагедію. Як совєти намагалися приховати злочин і яку роль у цьому відіграв єпископ волинський і луцький, читайте у статті Анатолія Оліха на ст. 2–3.

На ст. 1 ми розповідаємо про відкриття виставки фотографа Кшиштофа Хейке «Не тільки Катинь», яка експонуватиметься в Луцьку до 5 травня. На кількох десятках фото відвідувачі можуть побачити цвинтарі в Катині, Мєдному та Харкові, а також монастир в Осташкові, в якому містився табір НКВС. Низка світлин ілюструє ексгумаційні роботи в Биківні під Києвом у 1990-х рр. Експозицію автор доповнив фотографіями, зробленими у квітні минулого року в Бучі, Ірпені, Харкові.

«Я народилася в роки війни», – каже Антоніна Травчинська з Костополя. Її предки походили з колонії Хромувка на Люблінщині та села Малі Селища на Костопільщині, в якому вона народилася і якого нині немає на карті України. Сьогодні ми знайомимо вас із її родинними історіями. Запрошуємо на ст. 4–5.

Поліціянт Стефан Була, про якого в рубриці «Повернуті із забуття» пише Тетяна Самсонюк, напередодні Другої світової війни жив і працював у селищі Собкув тодішнього Келецького воєводства. На початку вересня 1939 р. його постерунок отримав наказ евакуюватися. Невдовзі поліціянт опинився в рівненській в’язниці НКВС. Більше про його долю читайте на ст. 6.

Жителі села Гайове (колишнє Пшебраже) Ківерцівської територіальної громади організували весняне прибирання на Польському військовому кладовищі. Учасники акції, до якої долучилися також волонтери благодійного фонду «Добра справа», підбілювали, мили, чистили споруди та хрести, розміщені на території кладовища, згрібали сухе листя і траву, поправляли стрічки й лампадки.

«Я не знав, що нас тут так багато», – сказав Пьотр Валентинович, онук Анни Валентинович, на зустрічі в Рівному, розповідаючи про те, що йому було відомо про українське походження бабусі. У середині квітня цього року її пам’ять вшанували в Рівному, Острозі, Тучині, Дубні та Садовому. Запрошуємо на ст. 10.

«На кладовищі на вулиці Ліповій у Любліні є могила, яку я відвідую щоразу, коли буваю в цьому польському місті. Це поховання Юзефа Лободовського – польського письменника, публіциста, перекладача, історика і громадського діяча. Поляка, закоханого в Україну, яку вважав своєю другою батьківщиною. І цьому коханню не зрадив до кінця своїх днів», – пише Софія Калюжна у 35-ту річницю смерті Лободовського. Більше на ст. 11.

Приємного читання!