Одна з найвідоміших польських поетичних драм «Кордіан» Юліуша Словацького вперше побачила світ українською мовою. Її переклав Віктор Мельник – досвідчений письменник і журналіст із Вінниччини.
Нещодавно україномовний текст «Кордіана» презентували в єдиному у світі музеї Юліуша Словацького, розташованому у Кременці, де народився польський поет-пророк. Книга вийшла у львівському видавництві «Літопис» у 2024 р. за сприяння Польського інституту в Києві. Її приурочили до 215-річчя від дня народження поета.
Сьогодні пропонуємо читачам розмову з Віктором Мельником, у творчій біографії якого це вже п’ята перекладена книжка з польської мови. Донині вийшли друком збірки поезій Марека Вавжинського «На маргінесах» (2015), Божени Боби-Диги «завтра сьогодні вчора» (2017, спільно з Катериною Девдерою, Миколою Мартинюком, Юлією Починок), Міхала Заблоцького «Яновська» (2021), Гаррі Дуди «Na oczach świata / У світу на очах» (2022, білінгва).
– Вікторе, відомі переклади твоїх творів з англійської, німецької, данської, шведської, латиської, грузинської, болгарської, чеської. Як виникло зацікавлення перекладами польських авторів?
– Воно мало виникнути невідворотно! Попри те, що в школі та інституті я вивчав німецьку мову (і перші мої переклади були саме з німецької), а самотужки займався іспанською, все ж я представник однієї зі слов’янських націй. То хіба можна було не цікавитися близькими «родичами»? А поляки до нас одні з найближчих, зокрема, і культурно, і ментально. Читаючи епос Владислава Реймонта «Селяни», я з цікавістю відстежував паралелі та дивовижні збіги в сільському житті поляків та українців – і це при тому, що дія в романі відбувається в Західній Польщі, на теренах, віддалених від України.
Двері до слов’янських мов відчинив курс історичної граматики українською мови, бо мені пощастило мати блискучого викладача цієї дисципліни. Анатолій Гурійович Кващук (так його звали) показував нам становлення не лише української мови, а й паралельно – інших слов’янських мов. То був універсальний ключ до них, варто було ним тільки скористатися. Тому, коли я вперше поїхав за західний кордон, до Польщі (це було 1991 р.), не було лінгвістичного бар’єра.
Тоді ж я привіз і з захопленням прочитав книгу Славомира Орського про групу «Пінк Флойд», затим великі фрагменти з неї переклав і публікував із продовженням – з номера в номер – у двох вінницьких газетах. То був мій перший переклад із польської. До художніх перекладів прийшов значно пізніше, вже у 2010-ті роки, коли познайомився й подружився з колегами з Польщі.
Віктор Мельник. Фото: Олександр Гордієвич
– Поезія одного з найвидатніших польських романтиків Юліуша Словацького непроста, творена майже 200 років тому. Чи знайде вона прочитання в сучасних шанувальників, зокрема і в Україні?
– Не сумніваюся, що знайде. У долях наших народів – багато спільного, ми одночасно відчували на собі колоніальний гніт російської імперії, від якого прагнули звільнитися. Юліуш Словацький теж учасник тих визвольних змагань, і драма «Кордіан» – пряме відображення їх. Коли її головний герой Кордіан, дивлячись із гірської вершини вниз, каже: «Народів ти мені нагадуєш могилу», не потрібно пояснювати, кого і що він має на увазі.
Польщі вдалося звільнитися раніше, ми ще досі виборсуємося з-під кривавого ярма. До того ж московська імперія постійно намагається нас розсварити, умисно роздмухати якісь давні взаємні образи і кривди, хоча з боку імперії таких кривд щодо наших двох народів було незрівнянно більше – досить згадати хоч би Катинські розстріли чи Голодомор! Я впевнений, що поява «Кордіана» українською стане ще однією маленькою, але міцною цеглинкою в стіні нашого спільного польсько-українського – а отже, європейського – дому.
Українське видання «Кордіана». Фото: видавництво «Літопис»
– Восени 2024 р. драму «Кордіан» читали шанувальники літератури всього світу в рамках Національного читання, започаткованого польською президентською парою. Мабуть, звідси і твоє зацікавлення твором?
– Постать Юліуша Словацького потрапляла в коло моїх інтересів і раніше. Скажімо, я написав статтю про його маршрути Вінниччиною, яку включив до моєї книжки «Літературними стежками Поділля», там є також нариси ще про шістьох польських майстрів слова. Минулоріч, коли готували Національне читання, оприявнився той факт, що «Кордіан» у нас не перекладений.
Польський інститут у Києві ініціював переклад і видання його українською, звернувся до кількох перекладачів і пощастило мені: при проведеному конкурсному відборі зупинилися на моїй кандидатурі. На час Національного читання я вже закінчив працю над перекладом і теж брав участь у цій акції у Вінниці – читав уривок із «Кордіана» українською мовою. А в листопаді драма вийшла окремою книгою.
Михайло Комарницький – директор видавництва «Літопис». Фото: Обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького в Кременці
– Багато критиків погоджуються, що цей філософський твір Юліуша Словацького має особливу актуальність нині.
– У нього антиколоніальний пафос, і зараз це дуже важливо. Ми ж бачимо, що природа московської імперії не міняється, вона, як і колись, намагається підгребти під себе й колонізувати ближні країни – чи то прямою воєнною інтервенцією, як в Україні, чи то насадити маріонеткові уряди за неоколоніальною моделлю, як у Грузії. Коли пильно придивитися до сучасних дуже тривожних тенденцій у світі, до становлення на наших очах неодиктатур, то здається мені, що «Кордіан» ще довго не втрачатиме актуальності…
– Драма складна. Чи хтось консультував, можливо, допомагав тобі в роботі над перекладом «Кордіана»?
– Без допомоги справді було б важко справитися, адже мова Словацького – то польська початку ХІХ століття, а за дві сотні років мова змінилася. Я звертався з різних питань щодо тексту до різних людей, але найбільше – до мого давнього приятеля, поета з Кракова Марека Вавжинського, бо він за освітою полоніст, і Марек давав вичерпні коментарі до історичного контексту твору. Допомогу ще двох моїх друзів важко переоцінити: професора університету імені Адама Міцкевича в Познані Ярослава Поліщука та перекладача-поліглота зі Львова Олега Короля. Коли я вже закінчив роботу, Олег прочитав увесь текст, дав пропозиції щодо усунення кількох неточностей і я їх врахував.
– Цей переклад здобув схвальні відгуки в Україні. Чим особливо запам’ятається тобі робота над «Кордіаном»? І як довго вона тривала?
– Кожний переклад – це завжди поглиблення пізнання іншої мови та іншої культури, а заодно – це ще й безупинне власне вивчення своєї рідної мови, розширення лексики, якою користуєшся. Найбільша трудність була в тому, що переді мною поставили дуже жорсткі часові рамки. Я відразу сказав, що в такі жорсткі рамки не вкладуся, інакше переклад може вийти з огріхами, а я цього не хочу. Мені пішли назустріч і пом’якшили обмеження по дедлайну. Але внутрішні імперативи, звичайно, дуже дисциплінували, три місяці я був фактично прикутий до письмового столу, навіть вдалося вкластися в ті рамки, які ставилися напочатку. Але потім уже кілька тижнів за жодну працю не брався, бо потребував відпочинку.
– Кого ще з польських авторів варто наблизити українцям у формі перекладів? Особливо якщо враховувати непростий час війни з московською окупацією України, зазіханням Москви на Європу?
– Мені простіше сказати про те, що я вже зробив у цьому напрямі. Маю на увазі переклад книжки Гаррі Дуди «У світу на очах». Це книга переважно про нашу сучасну війну, їй присвячено цілий розділ, і перший вірш у ньому датується 27 лютого 2022 р. І потім один за одним твори відобразили різні сторінки війни. Гаррі писав, а я в той же час їх перекладав. Перше видання вийшло вже у квітні, а друге, повніше, – в липні. Гаррі мені в червні написав, що більше не може творити, важкі переживання його емоційно виснажили. І все ж після липневого ракетного удару по Вінниці він відреагував на нову трагедію віршем. Кого ще варто перекласти… Думаю, есеїстику Чеслава Мілоша, яка допоможе краще зрозуміти природу московського режиму, всього російського – та й світового – тоталітаризму.
– Ти добре знайомий із сучасною польською літературою, сам є творцем української. Між ними більше спільного чи все ж відмінного?
– Бач, кожна національна література – це всесвіт, навіть літератури невеликих народів – це цілі всесвіти. Хіба ж можна бути з кожною добре знайомим? Та то неможливо, хіба що в міру сил… І в кожній із них є різні твори: одні перегукуються з нашим досвідом, інші – ні… Найбільше я перекладав із болгарської, майже півтора десятка книжок, і аж руки сверблять узятися ще за кілька, які мені страшенно лягли на душу. Але ж не вдається охопити все. А щодо польської, то маю особисте бажання – відтворити українською книжку Ярослава Івашкевича «Гніздо лебідки», куди ввійшли нариси про Данію, де він працював у посольстві. Бо Данія – то моя ще одна любов…
– Щиро дякую за розмову й запрошуємо на презентацію «Кордіана» в Луцьк.
– Залюбки приїду! Я люблю і ваш поетичний край над Світязем, і сам Світязь.
Учасники презентації «Кордіана». Фото: Обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького в Кременці
Розмовляв Віктор Яручик
P. S. від редакції: Український переклад «Кордіана» можна придбати на сайті видавництва «Літопис».
