Міхал Токажевський-Карашевич: свідчення, написані на Луб’янці. Частина 1
Статті

Генерала Міхала Токажевського-Карашевича, засновника таких підпільних організацій, як Служба перемозі Польщі та Союз збройної боротьби, 7 березня 1940 р. арештував НКВС.

Під час слідства на Луб’янці в Москві у січні 1941 р. він власноруч написав свідчення, які зараз зберігаються у Львові. Пропонуємо їх увазі наших Читачів. Польський текст подаємо без змін.

***

Коли генерал Руммель розпочав переговори про здачу Варшави, я запропонував йому, що залишуся і спробую організувати сили та базу для: a) підтримання морального духу народу; b) об’єднання його навколо ідеї відновлення територіальної незалежності та таких географічних засобів, які би вберегли нас у майбутньому від повторення тогочасної дійсності; c) ведення активної боротьби з німцями і прищеплення під час неї народним масам того, чого нам так не вистачало під час Вересневої кампанії, тобто самостійності в діяльності навіть найменших груп, колективної співпраці та незламної дисципліни у роботі та житті. Отримавши на це згоду та повноваження діяти від імені головнокомандувача та уряду, а, окрім цього, кошти, після коротких переговорів (півтора дня) я зібрав, а точніше вибрав для діяльності кільканадцять військових і політиків, обговорив із ними основну нашу позицію, забезпечив їм можливості для підпільної діяльності й лише тоді, коли пройшла перша хвиля арештів і репресій, приблизно через 14–21 днів, ми взялися до роботи.

Цю нашу основну позицію я собі уявляв і визначав таким чином: у нас є право та обов’язок бути вільним народом і мати незалежну, сильну державу. Як історія, так і сучасність навчають нас, що цьому з різних позицій і в різних формах перешкоджають Росія та Німеччина, при цьому перша з них керується ідеологічною тенденцією, використовуючи щодо Польщі політично-націоналістичні настрої України та Білорусі, а друга, окрім всесвітніх і великодержавницьких тенденцій, також життєвою необхідністю мати житницю та ринок збуту – гітлерівський «Lebensraum» (життєвий простір на Сході, – ред.). Якщо йдеться про Росію, хоча в історії не було прикладів, щоб вона колись займала щодо Польщі приязну позицію, я вважав, що задля власних інтересів на заході, принаймні з огляду на українську справу, можна розраховувати на тимчасове, а, можливо, і довготривале порозуміння, однак завжди потрібно покладатися на самостійність власних моральних і фізичних сил щодо Німеччини (…) і в подальшому прийняти лише одну відповідь із нашого боку, достеменно таку саму. Я не вважаю, що Польща взагалі повинна розпочинати, особливо в цій ситуації, боротьбу з обома сусідніми колосами. Тож у нашій позиції повинне знайти своє вираження прагнення до створення умов співпраці з Росією проти Німеччини. Останнє вважаю слушним не тільки з опортуністичних причин, але й принципових, тому що (…) Польща мусить, чим раніше, тим краще, піти в напрямку реорганізації суспільства на засадах справедливості, боротьби з капіталізмом і будь-якою експлуатацією, гармонізації державних та індивідуальних цінностей життя. Так, щоб кожен мав у житті однаковий старт, а людина могла пробиватися тільки власною значимістю та працею, не експлуатуючи інших, що, як я розумію, можна назвати основою комуністичної ідеології та, зрештою, є наслідком мого розуміння (…) історичного розвитку стосунків між народами на майбутнє. Звідси висновок: безумовна боротьба з Німеччиною, нехай би вона й тривала десятиліттями, але до переможного кінця, пошук шляхів і можливостей нехай і доцільно нейтрального, а ще краще приязного співжиття з Росією, гарантованої дружньої співпраці задля перемоги над Німеччиною.

У вересні 1939 р. я сподівався, що можна ще взяти до уваги, якби співпраця з Росією не вдалася, пошук шляхів польсько-українського порозуміння проти Німеччини. З того, що до березня 1940 р. я сам бачив і що дійшло (…) у в’язниці, можна зробити висновок, що на цей шлях не можна розраховувати.

Я не обговорюю тут проблему польської справи та співпраці з іншими державами, а також міжнародних питань, оскільки розвивав її на засадах безумовної моральної та фізичної самостійності Польщі, щирості та порядності в прийнятті та реалізації взаємних зобов’язань у боротьбі проти Німеччини. Оцінка позиції, яку ми повинні зайняти, можлива лише під цим кутом.

Це були передумови для зовнішньої політики. У внутрішній я теж намагався за допомогою практичної діяльності, теоретичних розмірковувань щодо політичної ситуації та виховного впливу діяти в напрямку: a) виразного окреслення бачення майбутньої Польщі, яка би ґрунтувалася на соціалістичних принципах організації цілого колективного та індивідуального життя, причому ціною співпраці з польськими правими силами я шукав і знаходив форми, які уможливлювали би це; b) боротьби з дефетизмом і пошуків у майбутньому нашого державного (…) того позитивного чи негативного, що потрібно було би використати; c) боротьби з негативними рисами нашого національного характеру і культивування позитивних, особливо таких, як колективізм, дисципліна, ідейність та безкорисливість у служінні Польщі, сильне та розсудливе зацікавлення справою польської молоді і т. д. Їх необхідно було реалізувати в період боротьби з Німеччиною, як і становлення нової Польщі. Ці принципи я сформулював між 29 вересня та 10 жовтня у відповідних організаційних документах (декларація (…), статут, інструкція), і на цій підставі впродовж решти днів жовтня і в листопаді 1) я організував головнокомандування Служби перемозі Польщі (СПП, а пізніше Союз збройної боротьби (СЗБ), – ред.) у складі 5 підрозділів, серед яких перший був організаційно-особовим, другий – політичним, третій – розвідувально-бойовим, четвертий – матеріальним і транспортним, п’ятий – зв’язку та безпеки; 2) створив посаду Головного комісара (він став моїм другим заступником, оскільки першим був керівник штабу, а органом його діяльності був згаданий вище другий відділ Головного штабу, що гарантувало мені перевагу військового чинника) та Головну раду; 3) відкрив два воєводські [командування] у Любліні, Кракові, Кельцах і Варшаві; 4) (…) заснував два воєводські підрозділи командування у Лодзі та Катовіцах, а також зробив початкові кроки для організації двох воєводських підрозділів у Познані на території Познанського та Поморського воєводств; 5) спробував налагодити контакти зі Львовом і Вільнюсом, які в той час, якщо не враховувати низку малозначимих і малодостовірних відомостей, не дали мені жодної картини про справжній стан справ на цих територіях; 6) створив центральну та воєводські розвідки й організував при Головному командуванні i (…) штурмових відділах добірних, професійних і принаймні добре вишколених військовиків; 7) провів низку розмов і переговорів для об’єднання окремих військових організацій і молодіжних груп, при цьому керуючись принципом: a) залучення до організації тільки добірного й надійного, назвімо його так, кадрового елементу; b) створення для інших таких умов, щоби можна було впливати на їхні починання і забезпечити собі підкріплення, якщо виникне така потреба; c) розпускати всі ті організації, які, як передбачалося, не будуть міцною ланкою, особливо в конспіративній діяльності, які могли би через свою невдалу діяльність призвести до непотрібних втрат, ослаблюючи в суспільстві віру в доцільність організації боротьби з Німеччиною; 8) провів низку робіт для політичного об’єднання різних фракцій та організацій, як суспільних, так і самоврядних, на спільній ідеологічній платформі СПП і організував ідеологічну пропаганду серед громадськості; 9) зрештою спробував зв’язатися з урядом в Анже і його представництвами в Бухаресті, Будапешті та Каунасі.

Грудень і січень використано: 10) для розбудови організаційної мережі, включно зі взводами й ротами; 11) поглиблення робіт, згаданих у пунктах 1–9.

У січні 1940 р. вимальовувалась така ситуація:
I. У суспільстві значною мірою вдалося опанувати дефетизм і сором за бездіяльність. Лише у вересні 1939 р. знайшли достатній відгук та розуміння принцип підготовки до боротьби з Німеччиною, який безпосередньо чи опосередковано поширювала СПП (це робилося так, аби уникнути передчасного розкриття), та кадрова робота, яка розширювалася в міру готовності прийняти в організацію більшу кількість громадян. Крім того, на ґрунті ідейного об’єднання ми зіштовхнулися з труднощами у ставленні як до уряду генерала Сікорського, так і до суспільного іміджу СПП. Стосовно першого СПП зайняла позицію підпорядкування цьому урядові у (…) спільності дій із тим застереженням, що він після здобуття незалежності передасть усю владу Сеймові, скликаному на широких демократичних засадах, і що Сейм осудить винуватців вересневих подій 1939 р. і встановить форми та умови державного життя. Зрештою, до того часу, тобто до скликання Сейму, цей уряд не повинен приймати жодного рішення щодо кордонів Польщі, жодного рішення, що диктує Польщі будь-що, та будь-якого довгострокового зобов’язання без порозуміння з політичним представництвом СПП, хіба що це буде можливо (…) у якійсь іншій формі.

Це викликало спротив лівих сил, які взагалі заперечували право цього уряду репрезентувати  народ, і правих сил, які підпорядкувалися йому беззастережно. Після вдалого вирішення цієї справи згідно з лінією вказівок СПП, виданих нашою Головною радою та повідомлених організаціям на конференціях (кінець грудня, січень), це питання втратило серед громадськості свою актуальність, особливо після того, як уряд у заяві (наскільки я пригадую, виданій наприкінці грудня) став на позиції висунутих СПП вимог.

СПП чітко, наскільки це було можливо, у короткій ідейній декларації, а ще чіткіше в усних заявах, окреслила свій суто демократичний і суспільно лівий характер. Спротив правих сил призвів хоч і до короткого, але дуже небезпечного для тогочасної ситуації в країні, їх виходу з діяльності й низки внутрішніх відцентрових організаційних намагань усередині країни та ініціатив на полі діяльності уряду за кордоном, які руйнували таку необхідну на той час єдність, даючи, між іншим, уряду можливість не рахуватися з порізненою громадською думкою. Щоб запобігти цьому, я керувався принципом, що окремі угрупування та організації зберігатимуть повну свободу у формуванні думки та позиції суспільства після здобуття незалежності, а до цього періоду вони у своїй діяльності повинні припинити все те, що створювало б непоборні труднощі в підготовці та веденні самої боротьби за незалежність. Це було прийняте, і вже в лютому 1940 р. у свідомій громадській думці простежувалось заспокоєння настроїв, пов’язаних із цими питаннями. Серед проблем, які турбували громадськість: a) (…) [діяльність?] на стримування від надмірно лояльного послуху окупаційним військам у справах реєстрації військовиків, забезпеченні харчуванням і т. д.; b) призупинено міграцію молоді за кордон, допомагаючи лише переселятися з приєднаних територій до протекторату; c) організовано опіку над військовими у лікарнях, поселення безпритульних інвалідів, а також «витягування» з лікарень молодших офіцерів і рядових задля збереження кадрів, що пізніше дасть змогу розбудувати з останніх широку мережу; d) проведено результативну боротьбу зі спробами спонтанної допомоги суспільства окупантам, включно з товариськими стосунками; e) заохочено і певною мірою підтримано здобування середньої освіти в підпіллі; f) здійснено низку спроб виховного впливу, особливо на молодь, і загалом формування громадської думки та пропаганди; g) здійснено успішні спроби ввести, провівши попередній інструктаж, потрібних людей у ті органи самоврядування, які за характером своєї діяльності мають співпрацювати з німцями або можуть зробити внесок у саботажну чи менш диверсійну, принаймні розвідувальну, діяльність, з одного боку, а з другого, можуть допомогти організувати соціальну опіку, зокрема на напрямках, важливих для організації. (Початок. Продовження читайте тут).

Написав за три підходи 23 січня 1941 р.
М. Токажевський

P. S.: Документ опрацювала Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України.

1

2

3

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 1

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПОЛЬСЬКЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПІДПІЛЛЯ. ЧАСТИНА 2

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЗЕНТАРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД-ЗДІСЛАВ ЛЯЗУРЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ МЯСКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КОВАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯНІНА СУЛКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ГЕРМАШЕВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТЕРЕЗА ТРАУТМАН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КОРНАФЕЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ТРАУТМАН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ ШЕВЧИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БРОНІСЛАВ РУМЕЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК СОКОЛОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БОНК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ. ДОКУМЕНТ

СТАНІСЛАВ БОНК: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ КЕНДЗЕРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІТОЛЬД БІДАКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ КОВАЛЬСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛОНГІН БОХАНЧИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ЛУКАРЖЕВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН РОГОВСЬКИЙ

ЛЕОПОЛЬД АДАМЦЬО: ДОЛЯ ХАРЦЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕПАН ГУРНЯК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ЗАГРОДНИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІКЕНТІЙ ДЗЕРЖБІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ВОЙНАРОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ІЗАБЕЛА ПЕЧКІС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГАЛИНА ПЕЧКІС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯДВІГА ЗАГУРСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВОЛОДИМИР АНДРУШКО

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ СИДОРОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ КАНІКУЛА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЛЬГЕЛЬМ ЮРАГО

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ ТОКАЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ. ЧАСТИНА 1

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ ТОКАЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ. ЧАСТИНА 2

Схожі публікації
Не тільки Марія Склодовська-Кюрі. Нобелівські лауреати з польським корінням
Статті
Лауреати Нобелівської премії, які асоціюються з Польщею, – це не тільки Марія Склодовська-Кюрі, Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Чеслав Мілош, Лех Валенса, Віслава Шимборська та Ольга Токарчук. Це й багато вчених, особливо фізиків та хіміків, які народилися і зростали на території Польщі (в її колишніх і теперішніх кордонах), та й перебуваючи за кордоном, зберігали Польщу в серці.
06 жовтня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Михальський
Статті
Кримінальна справа, заведена в 1939 р. на Владислава Михальського, поліціянта зі Здовбиці на Рівненщині, нараховує лише кілька сторінок. Так виглядала більшість справ на функціонерів польської поліції, яких радянська влада арештовувала за наперед складеними списками одразу після вторгнення на територію Польщі.
06 жовтня 2022
ABC польської культури: «Яблуневий цвіт» – музика, що обіймає
Статті
Їхня пісня «Сьогодні пізно піду спати» станом на вересень 2022 р. на YouTube має понад 40 млн переглядів. Вони випустили альбоми «Неможливе», «Могло бути ніщо», «Live Pol’and’Rock Festival» і «Вільні серця». Пишуть і співають про те, що їх турбує, про світ довкола людини та про її переживання. Гурт «Яблуневий цвіт» (пол. «Kwiat Jabłoni») дуже швидко став популярним.
05 жовтня 2022
У Луцьку розмовляли про Корнеля Філіповича – класика польської літератури родом із Тернополя
Події
Команда Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» в Луцьку провела зустріч з читачами і презентацію мікросерії книг Корнеля Філіповича, які випустило у світ тернопільське видавництво «Крок».
04 жовтня 2022
Родинні історії: Ядвіга Гуславська та її Кременець
Статті
Ядвіга Гуславська з Кременця – співзасновниця й перша очільниця Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького. Вона була головною редакторкою газети «Wspólne Dziedzictwo», яка виходила в Кременці 2001–2004 рр. Належала до групи осіб, завдяки яким вдалося відновити Музей Юліуша Словацького. Пані Ядвіга – активна представниця польської меншини в Україні та дописувачка «Волинського монітора». Сьогодні ми пізнаємо її родинну історію.
04 жовтня 2022
Польські фразеологізми: Вода з мозку
Статті
Робити комусь воду з мозку – явище досить поширене. Для того, щоб воно виникло, достатньо наявності представників людського роду, податливих на будь-які, навіть найбезглуздіші, фанаберії. А оскільки їх на світі як мурашок, то ті, хто любить маніпулювати думкою сірих мас, не мають із цим жодних проблем.
03 жовтня 2022
На транскордонному пікніку в Луцьку говорили про збереження природної спадщини
Події
У Луцьку пройшов транскордонний пікнік. Його програма передбачала екологічний квест, відкриті дискусії та пішохідні екскурсії містом. Про це повідомляє управління інформаційної роботи Луцької міської ради.
03 жовтня 2022
В Україні відбудуться XVII Дні польського кіно
Події
6–16 жовтня в Україні триватимуть Дні польського кіно. Їх уже сімнадцять років поспіль організовує Польський інститут у Києві, традиційно включаючи в програму найцікавіший доробок польського кінематографу останніх років.
02 жовтня 2022
Розмова про Корнеля Філіповича. «Фронтера» запрошує на зустріч
Події
Команда літературного фестивалю «Фронтера» запрошує на захід «Малі міста: розмова про Корнеля Філіповича».
30 вересня 2022