Усі знають, що слів на вітер кидати не можна, бо це і негарно, і непорядно. Отож, оскільки я обіцяла написати кілька слів про чоловіків, то так і роблю.
Це буде не панегірик про славнозвісного польського сантехніка із глибоким поглядом, який позирає з плакату, а розповідь про мужчин, котрі гарцюють і посмикуються на паркеті в такт музики.
Загалом усіх чоловіків, які мають відношення до танцю, можна поділити на певні групи. Відчуття ритму, врода, шарм і стиль або ж відсутність цих рис визначають їх приналежність до кожної з них. Безсумнівно, на всяких імпрезах і вечірках (як колись говорили, танцювальних вечорах) найбільш цінованими й бажаними для дам є елегантні танцюристи, для яких па – хліб насущний. Проте якраз цими, може, попри невдоволення багатьох читачів, ми займатися не будемо.
Натомість серед тих, хто залишився, без особливих труднощів виокремимо мінімалістів, шарпунів і врешті чоловіків виду «швидкий кінець елегантності».
Мінімалісти, згідно з самою назвою, належать до тих, які всю ніч можуть протанцювати, переступаючи з ноги на ногу. Тож топчуться собі на місці, ані ритмом, ані жодними фігурами не морочачи собі голову, навіть якщо це віденський вальс. На цілому паркеті їм вистачить стільки місця, скільки кіт наплакав.
Радісне подригування з представником шарпунів вимагає попереднього страхування власного здоров’я. І то на серйозну суму. Такі танці подібні до екстремальних видів спорту, адже, незалежно від стилю музики, танцюрист вважає своїм святим обов’язком смикати партнерку на всі боки, змушуючи її вдаватися до нескінченної кількості оборотів, акробатичних фігур і нахилів – навіть під час англійського вальсу в його повільній версії. Після такого танцю за партнеркою приїжджає інвалідний візок.
Імпреза в товаристві кавалера, прихильника принципу «елегантність закінчується після 23-ї», надовго залишиться у вашій пам’яті. Декоративний чоловічий звисач (тобто краватка) сумовито бембається, перекошений на розстібнутій майже до пупа сорочці, а піджак, як цілковито непотрібна частина гардеробу, висить, покинутий на бильці крісла. Сорочка, звісно, витягнута з-під поясу штанів, створює образ злиднів і безнадії. Спілкування в танцювальному герці з таким героєм буде для кожної жінки метафізичним досвідом. Герой же залишається глибоко переконаним у тому, що кожна жінка почуватиметься на сьомому небі, якщо він благоволить запросити її на паркет. Ось такий парадокс.
Пані та панове, не забувайте, що танцювальні навички – це все-таки мистецтво, і то досить вимогливе.
Слово сказане, кобилка біля паркану (słowo się rzekło, kobyłka u płota) говоримо тоді, коли пам’ятаємо про дану нами обіцянку, яку хочемо виконати. Такої обіцянки, незалежно від обставин, потрібно дотримуватися.
Кидати слова на вітер (rzucać słowa na wiatr) – не брати відповідальності за сказане, не надавати значення тому, що говоримо.
Глибокий погляд (głębokie spojrzenie) – довгий, сповнений невербального значення, майже гіпнотичний погляд.
Зазначаючи, що щось для когось є хлібом насущним (chleb powszedni), ми маємо на увазі, що ця особа володіє особливими вміннями й широкими знаннями з конкретної сфери, в якій щодня працює.
Стільки, як кіт наплакав (tyle co kot napłakał) – дуже мало. Відомо, що коти, як і чоловіки, не плачуть.
Образ злиднів і безнадії (obraz nędzy i rozpaczy) – дуже сумне і гнітюче видовище. Сказати про когось, що він є образом злиднів і безнадії, значить, що ця людина перебуває в дуже поганому стані, викликає жалощі та співчуття.
Бути на сьомому небі (być w siódmym niebie) – бути дуже щасливим і радісним.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТАНЦЮВАТИ МОЖЕ КОЖЕН
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРАДІД ЮЗЕФ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: РЕМОНТ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: БЕЗ ГРОША ЗА ДУШЕЮ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ЗООПАРК У ЛІСІ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: БРАТИ ЧИ ДАВАТИ – ОСЬ ПИТАННЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ВІДПУСТКА, АХ ВІДПУСТКА!
