У жовтні й листопаді волонтери з Любліна передали 8,5 тис. лампадок на старі польські кладовища у Волинській, Рівненській і Тернопільській областях.

Упродовж 12 років у місцях пам’яті на території Луцького консульського округу було запалено близько 25 тис. зібраних ними свічок.

Уже 12 років 1 листопада на люблінських цвинтарях відбувається збір лампадок на волинські кладовища. До цієї ініціативи долучаються неурядові організації, кресові товариства, парафії, школи та державні установи.

Початок акції сягає 2009 р. Її ініціаторами були журналістка з люблінського відділу телеканалу «TVP 3» Вєслава Шимчук і голова Товариства приятелів Кременця і Волинсько-Подільської землі Леон Попек. Із часом акція розросталася й до неї долучалися інші установи. Протягом кількох останніх років її координують Фонд незалежності та Загін праці 3–18 – виховна організація, яка є одним із багатьох осередків Добровільних загонів праці (ДЗП), що підпорядковуються Люблінському воєводському відділу ДЗП. Сам Люблінський воєводський відділ ДЗП на чолі з комендантом Пьотром Гаврищаком активно долучається до збору лампадок. Організаторами акції є теж Товариство приятелів Кременця і Волинсько-Подільської землі та люблінське відділення телеканалу «TVP 3».

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Ліповій. 1 листопада 2012 р

Із самого початку акція зі збирання лампадок відбувається під патронатом Генерального консульства РП у Луцьку. «Ми завжди могли розраховувати на підтримку працівників консульства, які допомагали мінімізувати труднощі при транспортуванні лампадок. Традиційними стали наші спільні виїзди в листопаді, коли разом зі знімальною групою «TVP Люблін» і працівниками консульства ми запалювали перші партії лампадок на волинських цвинтарях. Я вдячний як генеральним консулам, так і багатьом іншим працівникам цієї дипломатичної установи. За всі ці роки особливу вдячність хочу висловити Кшиштофу Василевському, Беаті Бживчи, Мареку Запору, Терезі Хрущ, а якщо мова йде про цей рік, то новій команді консульства на чолі зі Славоміром Місяком», – каже Яцек Бури, комендант Загону праці 3–18 у Любліні, координатор акції зі збору лампадок, член правління Фонду незалежності.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Засмиках. 2012 р.

Спочатку лампадки збирали тільки на кладовищі на вулиці Ліповій у Любліні, з часом також на інших люблінських цвинтарях, а пізніше акція вийшла за межі некрополів. Акції зі збору лампадок почали організовувати школи в Любліні та Люблінському воєводстві, а потім навчальні заклади на території цілої Польщі. До акції щороку долучаються загони Надбужанського відділу прикордонної охорони, кресові товариства, парафії (зокрема, парафія Святої Трійці в Любліні, де місцевий вікарій, капелан волинських таборів, отець Каміль Заборек разом із прихожанами щорічно встановлює рекорди, якщо йдеться про кількість лампадок), органи міської влади, відділи ДЗП (загін у Красніку на чолі з коменданткою Анною Хшановською за підтримки громадського діяча Чарослава Дембовчика не уступає прихожанам отця Каміля), школи й багато інших установ.

Як підкреслює Яцек Бури, велику подяку потрібно висловити анонімним доброчинцям, які протягом усіх цих років так щедро ділилися своїми лампадами, йдучи на могили рідних та залишаючи частину свічок біля стендів зі світлинами польських кладовищ на Сході. Він додає: «Кількість зібраних лампадок свідчить про те, що поляки пам’ятають і хочуть пам’ятати про свою кресову спадщину».

Лампадки, зібрані не в Любліні, надходять у посилках на адресу Загону праці 3–18, який поступово став головним штабом усієї акції. Місця для зберігання тисяч свічок, які просто вже не вміщаються на території загону, надають парох броновицької парафії Святого Хреста, отець Маріян Дума та очільниця Люблінського банку продовольства Мажена Пєнькош-Сапєга.

Приміщення Загону праці в Любліні. Після акції. 2017 р

«Протягом цих 12 років ми зібрали близько 25 тис. лампадок, – говорить Яцек Бури. – В останні роки «урожай» під час кожної акції становив приблизно 4–5 тис. свічок. У цьому році, в жовтні й листопаді, ми передали на потреби консульства в Луцьку близько 8,5 тис. лампадок. Ми не могли їх використати під час поїздок на Схід через пандемію, тому зберігали у своїх приміщеннях та на складах інституцій, що з нами співпрацюють, а завдяки Консульству РП у Луцьку вони потрапили на Волинь».

Лампадки з Любліна консульство передало польським організаціям у Волинській, Рівненській і Тернопільській областях, католицьким парафіям та харцерам із Лодзької хоругви Союзу польського харцерства і харцерського загону «Волинь». У період важливих для поляків свят – 1 і 11 листопада – представники цих організацій та консули запалили лампадки в місцях пам’яті в Костюхнівці, Куклах, Ковелі, Римачах, Острівках, Пшебражі, Здолбунові, Гриві, Любешеві, Корці, Невіркові, Острозі, Базальтовому, Степані, Гуті, Вирці, Володимирі-Волинському, Павлівці (колишній Порицьк), Рокитному, Березному, Тинному, Теребовлі, Струсові, Бучачі, Зборові, Ігровиці, Козовій, Бережанах, Хоросткові, Гусятині, Сидорові і ще кількох десятках населених пунктів.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Тайкурах. 2011 р.

Поїздка із лампадками. Гай. 2013 р.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Хобутах. 2017 р.

Уже багато років Добровільні загони праці та Фонд незалежності організовують поїздки на польські кладовища і місця пам’яті на Сході, щоб їх упорядкувати. Основну групу тих, хто збирає лампадки, становлять учасники двотижневих таборів на Волині (відбуваються в серпні) та шестиденних у Білорусі (в липні) й Литві (у вересні). Крім цих виїздів, кожного травня для молоді ДЗП проводять табір у Турійську–Соловичах на Волині, а восени всі охочі можуть поїхати до Острога або Івано-Франківська. Протягом кількох років у річницю битви під Шацьком у Мельниках (Шацький район) відбувається пробіг «Дорога до миру». Із часом, налагоджуючи співпрацю з українськими партнерами, ДЗП і Фонд незалежності розширили східний проєкт, організовуючи спільне прибирання польських могил на Волині та українських – у Польщі, переважно на Підкарпатті та Люблінщині.

Усі табори, які проводять ДЗП і Фонд незалежності, безкоштовні для учасників. Обидві організації щорічно отримують гранти Міністерства культури РП, Музею історії Польщі, Фонду громадянських ініціатив та інших інституцій, що дозволяє реалізовувати заплановані проєкти.

Щороку 1 листопада під час збору лампадок волонтери діляться з доброчинцями інформацією про стан польських цвинтарів, розповідають про те, що бачили під час таких експедицій, де і як працюють. На місця, де проходить збір свічок, організатори підвозять стенди з фотографіями кладовищ (а до цього ще й гарячий чай, каву й солодощі), щоб перехожі могли довідатися про їхній стан. Такі стенди, які готує молодь із загону, вони позичають школам і парафіям, що долучаються до збору лампадок.

Світлиця Загону праці в Любліні. Робота над стендами. 2015 р.

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Ліповій. 2014 р.

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Дорога мучеників Майданека. 2015 р.

«На завершення я мушу і хочу згадати про молодь із Загону праці в Любліні. Маю перед ними такий борг як вихователь і друг. Ті, хто починав свою кресову пригоду кільканадцять років тому, сьогодні вже дорослі. Вони закінчили школи, знайшли роботу, створили сім’ї. Часом вони приходять до загону на каву, іноді телефонують із різними питаннями. У них тепер своє життя. Але багато хто з них, із тих, хто колись поїхав зі мною на літній табір у 2008 чи 2009 р., а навіть пізніше, завжди в серпні бере відпустку, щоб хоч на кілька днів долучитися до волинської ватаги, щоб взяти участь у цій естафеті пам’яті про Креси. Я завжди буду їм вдячний за це, бо броновицька молодь із загонів праці – це ті, кого називали «складними підлітками». Вони не мали можливості вдома, у школі чи на вулиці почути про Волинь чи Креси, бо у школі бували не часто, з дому найчастіше тікали, а на вулиці воліли займатися тисячами інших речей. І, не знаючи нічого про Волинь, вони туди поїхали. Ризикнули, керуючись покликом серця, і лишилися там назавжди. Тільки тепер вони мають трохи менше часу, тому їздять на Волинь уже не так, як колись, у юності, на два тижні літнього табору, а на кілька днів. Але 1 листопада на люблінських цвинтарях вони завжди стоять біля стендів зі світлинами волинських кладовищ, які самі ж прибирають», – підсумовує Яцек Бури.

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Дорога мучеників Майданека. 2016 р.

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Дорога мучеників Майданека. 2019 р.

Акція зі збирання лампадок. Цвинтар на вулиці Ліповій. 2019 р.

Приміщення Загону праці в Любліні після акції. 2019 р.

Приміщення Загону праці в Любліні після акції. 2019 р.

Приміщення Загону праці в Любліні. Посортовані та запаковані лампадки. 2019 р.

Поїздка із лампадками. Острівки. 2019 р.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Мельниках. 2019 р.

Поїздка із лампадками. Православний цвинтар у Володимирі-Волинському. 2019 р.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Турійську. 2019 р.

Поїздка із лампадками. Цвинтар у Лукові. 2014 р.

Поїздка із лампадками. Цвинтар в Озерному. 2018 р.

Наталя ДЕНИСЮК у співпраці з Яцеком БУРИМ
Фото надав Яцек БУРИ