Колись неймовірно популярний ансамбль «2 плюс 1» енергійно виводив: «Іти, весь час іти в бік Сонця…» І могло здаватися, що немає на світі речі простішої, ніж ходіння.
Залежно від індивідуального розвитку, переважно у віці кількох місяців, нам вдається зловити вертикаль на дещо довше, ніж дві секунди. Цю подію зазвичай супроводжують загальні аплодисменти і велика радість усієї сім’ї. Щоправда, дехто в більш пізньому віці це вміння втрачає, часом лише на хвилинку, але на власне та своїх близьких щастя після кількох годин обов’язкового релаксу до них повертаються контроль і здатність керувати своїми ногами.
Звичайно під час ходіння ми ставимо ступню за ступнею, ногу за ногою – і так, оком не моргнувши, долаємо простір. Здавалося, що на цьому все і, властиво, нічого цікавого в цьому питанні ми не знайдемо. Але як би не так.
Для порівняння візьмімо коня. Тварина гарна і мудра, має чотири ноги, але може рухатися тільки ступою, клусом, інохіддю та галопом. А людина? Несподіванка! Кожна без винятку людина, крім того, що трюхикає, бігає, женеться і біжить із вітром навзводи. Може заходити в голову (адже потенційно, на відміну від коня, вона має таку можливість), навіщо вона бігає з тим вітром наввипередки. Але не всі представники людського виду можуть зайти у вагітність (польською завагітніти – це дослівно зайти у вагітність, – перекл.). Варто визнати, що не треба бути ходячою енциклопедією, щоби похвалитися такими знаннями, але й ходіння з головою у хмарах замість твердо ступати по землі і займатися навчанням може принести чимало різноманітних проблем.
Люди, принаймні їх частина, обожнюють керувати іншими і вважають, що їхні підлеглі мають ходити як швейцарський годинник. Натомість підлеглі в цьому питанні мають абсолютно іншу думку, ніж їхній шеф, і розказують всім, що вони на роботі ходять, як у кираті. Насправді кират і швейцарський годинник – це воістину паралельні світи. Часто такий втомлений працівник ходить від Анни до Каяфи, щоб випросити доплату за понаднормові години та заставити когось вислухати свої докази. Не до кінця усвідомлюючи беззмістовність своїх дій, ходить як заблудла вівця, морочачи голову кожному, хто вчасно не встигне сховатися від набридливого колеги.
Тож ходіння, як бачимо, справа надзвичайно непроста. В цьому складному світі добре ходити власними дорогами і завжди із піднесеним чолом.
Ловити вертикаль (łapać pion), тобто приймати вертикальне положення, випростовуватися.
Робити щось, оком не моргнувши, або з вітром навзводи (czynić cokolwiek w okamgnieniu oraz ścigać się z wiatrem) – робити щось дуже швидко.
Заходить у голову (zachodzi w głowę ) той, хто розмірковує над якоюсь справою чи питанням.
Ходяча енциклопедія (chodzącą encyklopedią) – людина, яка володіє великими знаннями на будь-яку тему.
Із головою у хмарах (z głową w chmurach) ходять переважно мрійники.
Ходити в кираті (chodzenie w kieracie) – дуже важка праця.
Ходить як швейцарський годинник (chodzi jak szwajcarski zegarek) кожний, хто дуже сумлінно виконує свої обов’язки та скрупульозно дотримуються всіх правил і наказів.
Ходити від Анни до Каяфи (chodzić od Annasza do Kajfasza) – біблейський вираз, означає безрезультатні намагання владнати якусь справу, зазвичай бюрократичну, коли людину посилають з одного кабінету в інший, від одного чиновника до другого.
Як заблудла вівця (jak błędna owca) ходить той, хто пересувається безцільно, задумавшись, дивно, неорганізовано.
Власними дорогами ходить (własnymi drogami chodzi) незалежна людина, яке керується власними принципами і почуттям гідності.
Ходити з піднятим чолом (chodzić z podniesionym czołem) – гордо, з достоїнством.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЯК МИ КОХАЄМО?
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДИВО-ДІЄТА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПАСКУДНІСТЬ НЕЖИВИХ ПРЕДМЕТІВ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧАР СПОГАДІВ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДИФІРАМБ НА ЧЕСТЬ ДИРЕКТОРА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧАРІВНЕ СЛОВО «РОЗПРОДАЖ»
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СВЯТКОВІ ПРОЦЕДУРИ
