Не люблю павуків. Кожен, навіть той, хто ніби обожнює увесь світ, теж чогось або когось не любить. Хтось – томатний суп (хоч важко в це повірити), другий – сусіда (а це якраз сумно), інший – велосипедних прогулянок, адже вони його надзвичайно втомлюють.
На мене представники хеліцерових справляють сильне і радше негативне враження – вони не викликають у мене нічим не обмеженого захвату. Незручно зізнаватися, але, на жаль, я їх трохи побоююся, так само, як корів на пасовищі (хоча корів я люблю, тільки здаля).
Перші кадри фільму «Рейс», коли капітан Вільям «Віп» Вітекер, котрого грає Дензел Вашингтон, небезпечним маневром виводить літак поза зону грози, морозять кров у жилах. Пам’ятаю, що під час сеансу, як за дотиком чарівної палички, у глядацькому залі залягла мертва тиша. Втихли всі плямкання, пов’язані з жуванням попкорну, сьорбання коли, шурхіт та шелепання різних папірців (взагалі-то людській поведінці в громадських місцях варто були би присвятити окремі роздуми).
Глядачі, заклякши в кріслах, сиділи як соляні стовпи. І в цій мертвій тиші ні звідси ні звідти пролунав чийсь істеричний смішок. Треба бути дуже негативно упередженим, аби звинуватити людину в тому, що така сцена може розвеселити її до сліз, тож вона радісно сміється на всю губу. Звісно, нервовий сміх – це найчастіша реакція деяких людей, коли вони відчувають великий страх і неспокій. А почуття страху відоме кожній, навіть найвідважнішій людині.
Абсолютна більшість громадськості боїться дантистів як чорт свяченої води, на співбесіду з працевлаштування ми зазвичай ідемо з душею на плечі і не один із нас наївся страху, коли йому загрожував черговий провал іспиту на водійські права. Є на світі й такі люди, які бояться власної тіні, і їм я від усього серця співчуваю. Ми не любимо цього стану, він некомфортний і погано впливає на нашу психіку. Важливо, однак, завжди перемагати страх і боятися як вогню лише нещирих людей.
Страх має великі очі (strach ma wielkie oczy) тоді, коли ми самі перебільшуємо якусь загрозу, яка насправді не є аж такою небезпечною.
Морозити кров у жилах (mrozić krew w żyłach) – викликати переляк, страх. Український відповідник – кров холоне в жилах.
Мертва тиша (martwa cisza) – абсолютна тишина, в якій не чути ані найменшого звуку, ну може, тільки за винятком дзижчання мухи.
Стояти або сидіти як соляний стовп (stać lub siedzieć jak słup soli) – перебувати в цілковитій нерухомості.
Істеричний смішок (histeryczny chichot) – нервовий сміх, який не має нічого спільного з радісним сміхом.
Сміятися на всю губу чи від вуха до вуха (śmiać się całą gębą, a czasem od ucha do ucha) – радісно, щиро, без обмежень, вільно.
Боятися як чорт свяченої води або як вогню (bać się jak diabeł święconej wody lub bać się jak ognia) – великий страх, жах.
З душею на плечі, наїстися страху (z duszą na ramieniu, najeść się strachu) – це теж боятися.
Боїться власної тіні (boi się własnego cienia) – так ми говоримо про боягузливу й надмірно обережну людину.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДОРОЖНІЙ ПІРАТ ЧИ НЕДІЛЬНИЙ ВОДІЙ?
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: РОЗМОВИ ПРО ВСЕ І НІ ПРО ЩО
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ГРА В КІШКИ-МИШКИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: КОРОТКИЙ НАРИС ПРО ХОДІННЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЯК МИ КОХАЄМО?
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДИВО-ДІЄТА
