Опудало на одній нозі в дірявому капелюсі й поношеному макінтоші, яке лякає горобців та інше дрібне птаство, ми часто можемо побачити при дорозі. Така постать, що стоїть посеред поля вівса як соляний стовп, усе ж не єдиний об’єкт, який водій може помітити крізь лобове скло.
Тим, що найчастіше спостерігає і так-сяк фіксує наш мозок, є, звісно, всякої масті дорожні знаки – наказові, заборонні та інформаційно-вказівні. І не треба вдавати, що їх кількість на деяких відрізках доріг і автострад не перевищує будь-яке розуміння і здорову уяву.
Цих стовпчиків із піктограмами як мурашок, і шапки з голів перед тими, хто здатен зареєструвати з повним розумінням і швидкістю блискавки глибокий сенс того, що цим хотіли сказати дорожники, які встановлювали оці таблиці. Чи обмеження швидкості до 30 км/год на початку прямого як стріла і прекрасно довгого відрізка шосе з чудовою видимістю вони поставили, керуючись тільки міркуваннями безпеки?
Заходжу в голову, що саме могло стати причиною того, аби подібні ідеї, родом зі стелі, втілювали в життя? І єдине логічне пояснення я знаходжу в купці бруківки, покинутої на узбіччі, яка, мабуть, мала слугувати для прокладення зручної пішохідної смуги.
Тротуарчик мав тут бути вже деякий час, про що свідчать мох і травичка, які розкішно ростуть між камінням. Плани були, знак встановили та й, власне кажучи, на цьому все, на втіху навколишніх жителів та водіїв, які їдуть цією трасою.
На силу-силенну таких непоганих квіток ми можемо натрапити на кожному кроці. Перед перехрестями трисмугових проїжджих частин – мільйони одних і тих самих жовто-червоних і біло-блакитних таблиць. Аж в очах мерехтить. Коротка пам’ять дорожніх працівників, які залишили після себе розмаїті, абсолютно позбавлені сенсу обмеження, приносить просто неймовірну радість від подолання кілометрів у темпі черепахи.
А якщо до цих сумнівних розваг додати просто неймовірну кількість придорожньої реклами, про якість і естетику якої краще промовчати або присвятити цій проблематиці окремі роздуми, то ми знатимемо все про придорожні краєвиди. Картина вбогості й розпачу.
Стояти як соляний стовп (stać jak słup soli) – абсолютно нерухома постава когось, хто з якоїсь причини (зазвичай несподіванки чи здивування) завмер без руху.
Усякої масті (wszelkiej maści), тобто різного роду, величезного асортименту.
Чогось або когось стільки як мурашок (jak mrówek ) – дуже велика кількість.
Шапки з голів (czapki z głów) – висловлення подиву або пошани, а інколи і того, й іншого.
Зробити щось зі швидкістю світла або блискавки (zrobić coś z prędkością światła lub błyskawicy) – дія, виконана надзвичайно хутко, майже моментально.
Прямий як стріла (prosty jak strzała), тобто нескладний, елементарний.
Заходити в голову (zachodzić w głowę) – задуматися, розмірковувати.
Непогані квітки (niezłe kwiatki) – дурні помилки, ляпсуси чи непродумані рішення, часом якісь проблеми.
Темп черепахи (tempo żółwia) – звісно, це дуже повільний темп пересування.
Картина вбогості й розпачу (obraz nędzy i rozpaczy) означає щось (або когось), що (або хто) перебуває в жалюгідному стані, викликає співчуття.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРО ЖІНОК
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СТЕРЕОТИПИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МОЛОДШІ СЕСТРИ І БРАТИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗА П’ЯТЬ ДВАНАДЦЯТА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: А КОРОЛЬ – ГОЛИЙ, АБО МОВА ПРО УДАВАННЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДОРОЖНЄ МОРАЛІТЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПОСИДЕНЬКИ З РІДНЕЮ, АБО У ТЬОТІ НА ІМЕНИНАХ
